Олександр Бондар

Олександр Олександрович Бондар – народився 24 вересня 1981 року у Здолбунові.

Батько юнака грав у футбол у чемпіонаті області, захищаючи кольори здолбунівського «Металіста». Разом з початком навчання у школі, Бондар не без допомоги батька розпочав займатися футболом у місцевій ДЮСШ. Першим тренером Олександра був В’ячеслав Гайдучик. Навчаючись у 9-му класі юнак разом зі своєю командою виступав на турнірі в Нетішині. У тому ж турнірі змагалися і вихованці Сугатинського спортінтернату, що у Вінницькій області. Під час змагань Бондару вдалося продемонструвати гру, яка зацікавила тренерів спортінтернату, які й запросили його на навчання. Але Олександр, порадившись із батьками, вирішив не змінювати навчальний заклад посередині навчального року і тому спочатку відмовився від пропозиції. І все-таки новий навчальний рік юнак розпочав уже в спортінтернаті. Цьому також посприяли і позитивні відгуки його однолітків-товаришів, які на відміну від Бондаря, одразу прийняли пропозицію і вже мали за плечима півроку навчання в спортінтернаті села Сугаки Могильов-Подільського району Вінницької області. Проте рік проведений в спортінтернаті негативно вплинув на успішність, до цього відмінника, Олександра Бондаря, а так як наступний навчальний рік передував вступу до вищого навчального закладу, мати порадила сину повернутися до звичних умов навчання. Як виявилося пізніше, такий крок був виправданим, і, закінчивши школу, Олександр Бондар вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на спеціальність початкові класи і фізичне виховання.

Навчаючись у ВУЗі отримав запрошення від футзального рівненського «Случа», який на той час очолювали Віктор Травський і Віталій Засморжук, а грати довелося разом із Піддубним, Паршиковим, Федорчуком, братами Олександром та Андрієм Ганіченками… Перше знайомство з вищою лігою для новачка футзалу було не надто приємним, адже рівненський «Случ» у Києві поступився місцевій «Корпії» з розгромним рахунком – 4:12. А вже свій перший гол у ворота суперника Олександр забив у Донецьку. Проте на превеликий жаль, команда в Рівне розпалася і Бондара запросили до рівненського «Хіміка», який виступав на чемпіонаті області з футболу. Після цього Олександр перейшов до Оржева, де, теж в обласному чемпіонаті, грав разом з Паршиковим і Шипуковим за місцевий «ОДЕК».

У той час у Рівне знову відновили футзальну команду, і паралельно з виступами за «ОДЕК» Олександр грав ще й у першій лізі чемпіонату України з футзалу за МФК «Рівне». Тоді кольори рівненської команди захищали Тригубець, Піддубний, Щубак, Паршиков, Шипуков та інші. Відіграли сезон хоча і за стабільного фінансування, але маючи невисокі в порівнянні з іншими клубами зарплати.

Наступного чемпіонату «Енергія» запросила Піддубного і Тригубця до себе в команду. А через два роки їхнім шляхом пішов і Андрій Паршиков. За рекомендацією колишніх одноклубників за рік до «Енергії» перейшов і Олександр Бондар. Хоча спочатку у міжсезоння він отримав запрошення від «ТВД» і навіть тиждень потренувався разом з командою, але запропоновані клубом умови не задовольняли, тому що нічим не відрізнялися від тих, які були в Оржеві, отже змінювати місце проживання і команду не було сенсу. Але вже за тиждень зателефонував Сергій Піддубний, який повідомив, що досягнуті домовленості з президентом «Енергії» Стефанківим і Олександр може приїхати до Львова на оглядини. Після кількох тренувань і контрольного матчу з «ТВД», в якому, до речі, Олександр Бондар відзначився голом, його залишили в вищоліговій «Енергії».

Уже перший рік виступів за львів’ян приніс свої дивіденди. У сезоні 2005-2006 років львів’яни під керівництвом Вонярхи здобули срібні нагороди чемпіонату України з футзалу. Проте на цьому енергетики не зупинилися, і вже з Юрієм Кобзарем у наступному сезоні здобули чемпіонство, вигравши з 36 матчів 31 і лише 5 програли. Контракт з клубом в Олександра був підписаний на три роки, два з яких вже було позаду, але хлопцю натякнули, що місця в новому складі «Енергії» йому не гарантують. Тоді до Олександра звернувся Роман Цибик, який на той час разом з Володимиром Когутом тренував львівський «Тайм», і Бондар підписав дворічний контракт з львівським «Таймом».

Сезон 2007-2008 років довгий час «Тайм» був одним із претендентів на бронзу, але в підсумку посів лише 5 місце. А ось наступний сезон 2008-2009 років, коли команду очолив Станіслав Гончаренко, «Тайм» провів просто блискуче і піднявся на найвищу сходинку в чемпіонаті України, здобувши в регулярному чемпіонаті 24 перемоги в 28 матчах, зазнавши лише двох поразок і два матчі звівши в нічию. Окрім того, львів’яни забили найбільше – 116 голів, а пропустили найменше – 40.

У Станіслава Гончаренко був величезний досвід. Він виводить в чемпіони вже не першу команду. До цього був київський «Інтеркас», який створювався з нуля, а в підсумку став найсильнішим в країні. Сила цього спеціаліста в умінні знайти підхід до кожного гравця – така його тренерська тактика. Не дарма більшість вважає Станіслава Гончаренко кращим українським тренером, що підтверджується його діями і продуманими до дрібниць рішеннями під час матчів. Тому не дивним було і чемпіонство «Тайму» наступного сезону 2009-2010 рр. Разом із цією львівською командою Олександру Бондару вдалося не лише двічі здобути чемпіонство, а й виграти кубок та Суперкубок України та пограти на міжнародному рівні в елітному раунді Кубка УЄФА (аналог футбольної Ліги чемпіонів). Після об’єднання «Тайму» і «Енергії» Олександр Бондар ще на рік залишився у Львові, а вже у сезоні 2011-2012 років повернувся до Рівне, де і продовжив виступи у новоствореній Екстра-лізі за МФК «Кардинал-Рівне» на протязі двох сезонів.

Сезон 2013/2014 Бондар провів знову в “Енергії”, а після його завершення влітку 2014 року перебрався до Польщі.

Бондар завоював Суперкубок Польщі та допоміг команді пройти попередній раунд Ліги чемпіонів

Олександр Бондар: раніше в суботу міг грати за МФК «Рівне», а в неділю – за ОДЕК

Олександр Бондар здобув футзальний Кубок Польщі + ВІДЕО

Олександр Бондар забив сотий м’яч у польскій Екстракласі + ВІДЕО